Чому космічна програма Росії провалилася

11 серпня з космодрому «Східний» Амурської області РФ за допомогою ракети-носія «Союз» було запущено місяцехід «Луна-25». То була перша місячна місія історія сучасної Росії після розвалу СРСР. Кремль планував продемонструвати усьому світу свій науково-технічний потенціал та обґрунтованість претензій на статус важливого геополітичного гравця. Спершу політ проходив без інцидентів. Але під час наближення до супутника Землі почалися проблеми. 20 серпня міжпланетна автоматична станція "Місяць-25" розбилася об поверхню Місяця, зафіксувавши чергове фіаско російських космічних амбіцій.
Остання радянська місія «Місяць-24» побувала на Місяці ще 1976 року. Крах «Місяць-25» — це не лише чергова невдача у космічних дослідженнях. Це ще й якась персональна поразка Володимира Путіна. Російський диктатор неодноразово заявляв про амбітні плани на космос. 19 липня 2023 року, за місяць до краху місії, Путін казав: «У нас великі плани і щодо близького, і далекого космосу. Тут є над чим працювати і чим займатися». Після безпілотними російськими місіями на супутник Землі мали запустити пілотні космічні програми. А далі були заплановані місії у глибокий космос та дослідження Марса. Але одна річ — амбіції та мрії, і зовсім інша — здатність ці плани реалізувати.
Для Путіна успіх місії «Місяць-25» мав стати ефективним засобом пропаганди для внутрішньої та зовнішньої аудиторії. Мовляв, сучасна Росія здатна не лише вести загарбницькі війни, здійснювати жорстокі ракетні атаки на Україну, вбивати громадянське населення та знищувати інфраструктуру, а й самостійно запускати ракети в космос та ще й в умовах західних санкцій. Робити внесок у науку. І претендувати на шмат великого космічного пирога у майбутньому освоєнні ресурсів Місяця. Якби «Місяць-25» успішно сіла на поверхню супутника Землі, Кремль міг би вдавати, що Росія теж бере участь у других місячних перегонах. Насправді ж вона пасе далеко за США і навіть Китаю і ризикує пропустити вперед Індію.

Геополітична картина світу на початку XXI століття зазнала серйозних змін. І ці зміни частково відбилися в космічних досягненнях держав. Можна багато міркувати про польоти в глибокий космос і розповідати росіянам чергову порцію байок про те, «як ми гулятимемо поверхнею Місяця, побудуємо там станцію, а потім полетимо на Марс». Однак основні досягнення РФ — це відносно регулярні запуски на Міжнародну космічну станцію, яка обертається навколо Землі, та виведення на орбіту нашої планети супутників різного призначення. Разом з тим, усі нечисленні спроби «Роскосмосу» самостійно реалізувати далекі космічні місії до інших тіл Сонячної системи були невдалими.
У листопаді далекого 1996 за п'ять годин до запуску розбилася російська міжпланетна космічна станція «Марс-1996». Політ на Марс мав продемонструвати символічну спадковість РФ та СРСР у підкоренні космічного простору. Апарат був оснащений потужними науковими приладами, зокрема виробництва інших країн. Це була найважча з усіх міжпланетних станцій, що колись запускалися в космос. Але до Марса вона не долетіла, згоріла в земній атмосфері.
Російське самолюбство було вражене. Щоб вийти із ситуації, у «Роскосмосі» запропонували новий проект. На цей раз до супутника Марса — Фобоса. Проект "Фобос-Грунт" затвердили ще 1998 року. Його практичну реалізацію розпочали у 2005 році. Але місію постійно переносили. Грошей теж не вистачало. У листопаді 2011 року росіяни, нарешті, спробували запустити на Марс свій новий міжпланетний зонд. Метою міжпланетної станції оголосили висадку на Фобосі – крихітному супутнику червоної планети. Після взяття проб ґрунту та низки астрономічних досліджень апарат повинен був повернутися на Землю.

Російська влада покладала великі надії на цю місію. Успіх польоту до Марса мав підтвердити статус РФ як великої космічної держави. Але Фобос-Грунт не виправдав надій. Космічна станція після запуску не змогла залишити сферу тяжіння Землі і замість подорожі до глибин космічного простору почала повільно падати на рідну планету. 15 січня 2012 року "Фобос-Грунт" згорів у земній атмосфері. Марсіанські плани Москви уламками впали в Тихий та Атлантичний океани та на Південну Америку. Пізніше тодішній керівник «Роскосмосу» Володимир Поповкін заявив, що місію до Фобоса можуть повторити у 2022–2025 роках. І, судячи із поточного стану справ, Росії зараз не до Марса. Вона не може дістатися навіть до Місяця.
Поки Росія користувалася результатами напрацювань часів СРСР, космонавтика не стояла дома. У 2007 році розпочалася місячна програма Китаю. У її рамках у грудні 2013 року КНР змогла посадити на поверхню супутника Землі апарат «Чаньє-3». У січні 2019 року китайська міжпланетна станція «Чаньє-4» вперше в історії здійснила успішну посадку на бічну поверхню Місяця. А у грудні 2020 року «Чаньє-6» доставив на Землю зразки місячного ґрунту. У Пекіна амбітні плани, які не обмежуються лише безпілотними експедиціями.
До космічних перегонів підключилися й інші гравці. Днями м'яку посадку на Місяць готується здійснити індійський космічний зонд "Чандраян-3". Якщо вона буде успішною, це стане додатковим ударом по Росії. Цікаво, що посадку індійського апарату заплановано в районі південного полюса — там, де мала сісти російська «Луна-25», якби не розбилася.
Але Росія відстає не лише у запуску безпілотних місій до Місяця та інших тіл Сонячної системи. Країна-агресор відстає в розробці сучасного космічного корабля, що пілотується, здатного доставити людей на супутник Землі і далі — аж до Марса.

У 2009 році російська ракетно-космічна корпорація «Енергія» виграла конкурс на створення проекту пілотованого космічного корабля нового покоління. Його основним призначенням мали стати польоти на Місяць із космонавтами на борту. Корабель отримав назву "Орел". Тільки в період з 2016 по 2025 рік на його фінансування було заплановано виділити понад 57 млрд російських рублів.
Реалізація проекту проходила повільно та зі скандалами. Перший запуск нового російського космічного корабля постійно переносили. Ще нещодавно пробний старт без пілотів планували на 2023 рік. І зараз його вирішили перенести на 2028 рік. Точна причина такого значного тимчасового усунення невідома. Але, вочевидь, вона пов'язана з агресією Росії проти України та режимом санкцій, які ускладнили доступ РФ до сучасних передових технологій. За цих умов є великі сумніви, що в найближчі 10 років Москві вдасться відправити на Місяць своїх космонавтів. Тим часом конкуренти Кремля можуть похвалитися значно більшими успіхами.
У 2006 році НАСА підписало контракт з компанією «Локхід Мартін» на будівництво нового пілотованого міжпланетного космічного корабля «Оріон». Процес не був ідеальним. Але у грудні 2014 року корабель успішно стартував із космодрому на мисі Канаверал. Паралельно в США почалася реалізація космічної програми повернення на Місяць, що отримала назву «Артеміда». У листопаді-грудні 2022 року космічний корабель «Оріон» у рамках місії «Артеміда-1» здійснив успішний обліт без екіпажу навколо Місяця та повернувся на Землю. Наступна аналогічна місія Артеміда-2 має відбутися вже з пілотами на борту. А космонавти, які братимуть участь у місії «Артеміда-3», мають висадитись на поверхню супутника. Орієнтовно це станеться 2025 року. Надалі плани американців — будівництво місячної орбітальної станції Gateway. А далі ривок до Марса.
До перегонів за Місяць активно приєднався Китай. 2020 року прототип китайського космічного корабля, призначеного для польоту до супутника Землі, здійснив перший тестовий політ без екіпажу. Очікується, що через кілька років китайські астронавти зможуть випробувати його на практиці. А Китай до 2030 року — здійснити пілотовану місію з висадкою на Місяць. Проблема, що заважає Пекіну рухатися швидше в гонках зі США, — відсутність потужної ракети-носія, яка перебуває на стадії розробки.
Активну участь у космічних перегонах взяла компанія Ілона Маска SpaceX. Регулярні запуски Dragon на МКС вже стали буденністю. Але Маск наважився на більше. Зараз активно продовжуються випробування космічного міжпланетного корабля багаторазового використання Starship та ракети-носія Super Heavy. Його призначення – польоти на Місяць та Марс. У квітні цього року відбулося перше орбітальне випробування спільної роботи космічного корабля та ракети-носія. Воно завершилося не надто вдало. Корабель піднявся на висоту 39 км, після чого його підірвали через відмову в роботі двигунів. Але роботи активно продовжуються. Існує велика ймовірність, що протягом найближчих кількох років Starship таки полетить у космос. Чого не можна сказати про російське «Орло».