Конвої НАТО можуть захистити українське зерно від Путіна — ЗМІ

Під час останньої ескалації своїх воєнних злочинів проти України президент Росії Владімір Путін відмовився від зернової угоди, яка місяцями дозволяла експортувати українську та російську сільськогосподарську продукцію з чорноморських портів. Адмірал ВМС США у відставці та колишній головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс у статті для Bloomberg пише, що конвої НАТО можуть захистити врожай зернових в Україні від Путіна.
Причин виходу Путіна з угоди кілька: розчарування західними санкціями, занепокоєння поступовим успіхом контрнаступу України, а також гнів через зухвалий удар по символічно і логістично важливому мосту через Керченську протоку, який з'єднує Росію з тимчасово окупованим Кримом.
На додаток до припинення участі РФ у зерновій угоді, яка була укладена за посередництва ООН і Туреччини, Путін заявив, що Росія може почати нападати на зерновози, які все ще курсують міжнародними водами Чорного моря. Це дуже ускладнить, якщо не унеможливить, для вантажовідправників зерна та іншої сільськогосподарської продукції отримання страховки – фактично створить блокаду.
Згідно з міжнародним правом, такі блокади є незаконними. Між сторонами немає стану оголошеної війни (нагадаємо, що це, за словами самого Путіна, лише "спеціальна військова операція"), і це безпосередньо обмежить свободу у відкритому морі. Путін також використовує голод як зброю, припиняючи постачання продовольства до Північної Африки та інших частин глобального півдня. Україна є одним із найбільших світових експортерів кількох ключових зернових культур, добрив і олій.

Як Захід може відреагувати на дії Путіна? І що він може зробити у відповідь?
Для початку, США можуть використати уроки з власної історії. Понад 30 років тому тодішній капітан-лейтенант Джеймс Ставрідіс був призначений оперативним офіцером на новий крейсер ВМС США із системою протиракетної оборони Aegis. США брали участь в операції Earnest Will, яка допомогла запобігти спробі Ірану закрити Ормузьку протоку і таким чином відрізати 25% світових поставок вуглеводнів. Ця успішна місія дає приблизний план того, як прорвати незаконну блокаду РФ сьогодні.
У Перській затоці наприкінці 1980-х років Вашингтон зробив надзвичайний крок, «змінивши прапор» на кувейтських нафтових танкерах – перевівши їх під американську реєстрацію і зробивши їх, по суті, активами США. Потім США створили складну систему командування і контролю над водами Перської затоки і, вдавшись до аналогії з баскетболом, забезпечили як зональну, так і індивідуальну оборону: як правило, переміщення кораблів у складі конвоїв, але час від часу призначаючи окремі військові кораблі для захисту окремих танкерів, залежно від ситуації.
Автор пропонує перейти до сьогодення. З одного боку, через гуманітарний характер вантажів, можливо, нема потреби повністю змінювати прапори чорноморських суден. Обґрунтування для супроводу, по суті, підпадало б під широкі положення міжнародного права, які дозволяють забезпечувати свободу міжнародних вод, а також захищати гуманітарне судноплавство в зонах конфліктів.
На жаль, ООН не зможе взяти на себе провідну роль через здатність Росії накласти вето на будь-яке рішення Ради Безпеки. Тому місія, швидше за все, буде здійснюватися або Організацією Північноатлантичного договору, або "коаліцією охочих" на чолі з США.
З оперативної точки зору, структура на кшталт Earnest Will має сенс. Якщо припустити, що це буде місія НАТО, то основними силами будуть дві постійні морські бойові групи під керівництвом останнього наступника Ставрідіса на посаді верховного головнокомандувача Альянсу, генерала армії США Кріса Каволі. Він, ймовірно, доручить виконання завдання командувачу південних сил НАТО, які базуються в Неаполі, Італія.

За щасливим збігом обставин, одна з постійних морських груп складається з тральщиків, які будуть вкрай необхідні з огляду на те, що Росія продовжує встановлювати морські міни поблизу українських портів. Інша морська група, якою наразі командує британський комодор, зазвичай складається з шести фрегатів і есмінців, з великою вогневою потужністю і можливостями протиповітряної оборони. Ймовірно, штаб-квартира в Неаполі призначить командувача для оперативної групи загалом, можливо, з Шостого флоту США у Середземному морі.
Як це відбуватиметься? Ймовірно, шляхом об'єднання торгових суден у три-п'ять корабельних конвоїв, кожен з яких супроводжуватиметься парою військових кораблів з керованою ракетною зброєю. Буде задіяний значний повітряний компонент для патрулювання, що відстежуватиме місцезнаходження Чорноморського флоту Росії – який переважно базується в портах Криму, і реагуватиме на можливі російські повітряні атаки на кораблі. Кілька ескадрилій винищувачів можуть бути розміщені на базах НАТО на півночі Туреччини або, що більш ймовірно, в Румунії і Болгарії. Буде необхідне супутникове командування і управління. Також можуть бути інтегровані повітряні і морські безпілотники.
Очевидно, що все це було б страшенно складно і ризиковано. З точки зору складності, Ставрідіс упевнений, що НАТО (або коаліція, сформована США, Великою Британією та їхніми чорноморськими партнерами) могла б впоратися з такою оборонною військовою операцією. Ризик очевидний: вона приведе Росію і західних прихильників України до прямої конфронтації, якщо не обов'язково до бойових дій. Перед початком місії було б вкрай важливо публічно пояснити її наміри і масштаби, давши зрозуміти РФ, що союзники не прагнуть війни, але зроблять все можливе, щоб захистити конвої.
Існують й інші ризики. Туреччина, яка контролює прохід до Чорного моря, може виявити політичне небажання співпрацювати. Існує ймовірність ненавмисного інциденту "супутнього збитку" – як у випадку зі збиттям іранського комерційного авіалайнера під час Earnest Will.
Путін буде розлючений і почне погрожувати, однак навряд чи піде на прямий бій із НАТО або очолюваною США коаліцією чорноморських військових кораблів. Йому було б корисно побачити, чим все закінчилося для Ірану у 1980-х роках: кілька потоплених військових кораблів і прорив блокади, зазначає Ставрідіс.
13 липня глава Кремля Владімір Путін пригрозив виходом із зернової угоди, заявивши, що РФ готова повернутися, коли ООН виконає всі умови щодо Росії. 17 липня РФ заявила, що не продовжить участь у зерновій угоді. Захід розкритикував дії Кремля.
Наразі українська влада та союзники розробляють варіанти дій, щоб зберегти роль України як глобального гаранта продовольчої безпеки та захистити морські виходи на світовий ринок.