Про плани безпеки вдома та у школі на випадок виникнення загрози

Зараз саме час батькам та адміністрації шкіл об'єднатися заради добробуту дітей та розробити спільний план дій у разі виникнення загрози.
Це час, коли слід відкласти образи та розбіжності, що виникали під час освітнього процесу, та почати довіряти один одному. Тому що саме довіра батьків до вчителів, а отже і дітей до вчителів, допоможе виконати чіткий алгоритм дій та врятувати життя.
Саме батьки мають бути першим джерелом інформації для дітей. Діти повинні ознайомитись із двома безпековими планами порятунку. Один план, який запровадить освітній заклад. Інший – розроблений батьками.
Вчителі – це люди, які відповідають за безпеку дітей під час навчання. Події під час евакуації до приходу батьків:

ознайомитись із планом евакуації (у тому числі дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату, підвищену чутливість до звуків, дотиків, світла);
мати з собою всі дані дітей, їхніх батьків, номери телефонів, електронні адреси та місця роботи;
вміти надавати першу до медичну та психологічну допомогу.

Також слід продумати наперед, що робити, якщо батьки не зможуть забрати своїх дітей, і хто подбає про близьких вчителів, поки він займається учнями.

Відповідно до рекомендацій із заготівлі продовольства, тривалість перебування у бомбосховищі може становити від кількох годин до трьох днів. Тому треба продумати, як провести цей час із дітьми. Корисно знатиме загальні ігри, які допоможуть стабілізувати емоції дітей, зняти м'язову напругу та дати відчуття безпеки.
У людини, яка перебуває у стресовій ситуації, відключається префронтальна кора головного мозку, тому їй важко згадати елементарні речі, зосередитись та прийняти правильне рішення. У паніці він може зробити багато речей, здатних нашкодити йому та оточенню. Саме тому у групі призначається лідер, якого всі мають слухатись (а також заступник на випадок відсутності лідера) і який володіє всіма необхідними інструкціями. У школі лідером є класний керівник.
Чи взагалі потрібно розповідати дітям про ситуацію в країні?
Маленьким дітям дошкільного віку достатньо описати ситуацію загалом, використовуючи ігрові елементи, навчити правилам поведінки, нагадувати про опрацьовані засоби захисту у разі виникнення тривоги та страху, а найголовніше — бути взірцем спокою та впевненості для них.
Дітям молодших та середніх класів важливо розповісти про запобіжні заходи, які застосовують у їхній школі. У цьому віці діти допитливі, тому слід пояснювати свої дії та наочно проводити демонстрацію. Інакше може бути спотворення фактів, недовіра та вигадування свого «кращого» плану.
Дітей старших класів слід залучати до розробки плану безпеки та безпосередньої участі у його виконанні (повідомляти про підозрілих людей, предмети, заборонені ігри учнів молодших класів тощо), наголошувати на важливості дотримання інструкцій.

Що батьки можуть зробити?

Справлятися зі своєю тривогою (виконувати поради щодо інфогігієни, уникати прослуховування новин та обговорювати їх у присутності дітей).
Розробити домашній план безпеки.
Навчати дітей технікам подолання тривожного стану (можна спільно практикувати).
Покласти в шкільний ранець лист з домашнім планом безпеки, улюблену іграшку, пляшку з водою, можливо, сімейну фотографію. Не рекомендується вказувати адресу проживання: не хочу, щоб зловмисники могли скористатися цією інформацією.
Дізнатися в адміністрації навчального закладу затверджений план безпеки.

Домашній план безпеки повинен включати: план евакуації (під час пожежі, обстрілу, витоку газу), тривожну валізку (рекомендацій є вже багато) та спосіб сповіщати один одного (знати номери телефонів, місце зустрічі при розлуці, адреса далекого родича, у якого можна всім зустрітися).
Після кризи важливо:

запитати дитину, чи хоче вона поговорити про те, що сталося (будьте готові, що не всі захочуть ділитися своїми емоціями), і чи є питання, на які вона не має відповідей;
поділитися своїми почуттями та думками щодо ситуації (ваша стратегія подолання стресових ситуацій може допомогти дитині стабілізувати її стан);
стежити за станом здоров'я дитини. Якщо виникли труднощі із засипанням, нічні кошмари, страхи, соціальна ізоляція, залежність від алко або наркоречов, проблеми з фізичним здоров'ям (головний біль, запор, енурез, швидка стомлюваність) або дитина перестала робити те, що вже вміла, зверніться до сімейного лікаря та дитячого психолога;
допомогти дитині знайти спосіб бути корисним, щоб послабити відчуття безсилля та безпорадності;
розділити з ним сум, якщо дитина втратила свого друга, домашнього улюбленця або важливі для нього речі.

Методи зниження тривоги застосовуються для полегшення, зменшення інтенсивності страху та тілесної соматики.

Методи "заземлення" нам потрібні для повернення в реальність та відключення лімбічної системи кори головного мозку (вона відповідає за наші емоції): "5, 4, 3, 2, 1" – назвіть п'ять предметів, які бачите; чотири – які чуєте, торкніться трьох предметів; відчуйте запах двох предметів; проведіть язиком по зубах у пошуках смаку;
"Візьми себе в руки" – потрібно міцно обхопити себе руками навхрест за боки або лікті і притиснути руки до грудей.
Дихальні вправи нам потрібні для збільшення вуглекислого газу в крові та зниження рівня адреналіну: «Квітка і свічка» – повільно вдихаємо пахощі уявної квітки і відразу задаємо уявну свічку; кладемо долоню на свій живіт і намагаємося його перетворити на повітряну кульку, послідовно вдихаючи і видихаючи повітря; "Супермен" – стати в позу супергероя, розставивши широко ноги, руки покласти на стегна, повільно вдихати повітря і подумки промовляти: "я супермен, я з усім впораюся".
Фізичні вправи потрібні для розслаблення напружених м'язів: «Лимонад» — витягніть руки перед собою, уявіть, що у вас половинки лимона, сік якого потрібно вичавити для приготування лимонаду, і починайте стискати кулаки; «Годинник і лялька» — уявіть, що ви годинникової галактики, і встаньте в напружену позу, що непохитна. На рахунок прийміть позу розслабленої ляльки, виготовленої з тканини, адже у неї всі частини тіла вільно рухаються.
Робота уяви допомагає сформувати відчуття себе в безпеці: "Моя картина" – уявіть собі картину на стіні. Якоїсь миті ви можете опинитися всередині неї та почати розглядати уважно все, що там бачите. Ви можете прислухатися та уявити спів пташок та відчути пахощі навколо. При можливості можна перенести уявну картину на аркуш паперу.
Пийте багато простої води.