Atlantic Council: Чому у Кремлі не можуть прийняти свої кордони

Росія ніколи не була державою у загальному значенні цього терміну, йдеться у статті Atlantic Council, у якій автори намагаються зрозуміти нинішню одержимість Росії Україною.
"На відміну від сучасної турецької держави, що виникла з Османської імперії, або Великобританії, яка отримала і втратила імперію, Росія ніколи не мала ідентичності, окремої від імперії", – зазначають Джон Сіфер, який працював у ЦРУ 28 років і Глен Чафец, який має понад 30 років. досвіду роботи в уряді та наукових колах США.

Тисячолітня історія Росії – це міф
Наротив Кремля про те, що Росія постала із сучасної України (Київська Русь) — це вигадана Москвою казка. Офіційно схвалена 1000-річна історія Росії — це міф, створений і увічнений самими росіянами, який пропагував покоління російських диктаторів, щоб виправдати свою зовнішню експансію та внутрішні репресії.
Те, що ми сьогодні вважаємо Росією, почалося як нещільна сукупність незалежних міст-держав, до яких входили Новгород, Псков, Смоленськ, Твер і Москва, остання з яких набула особливого значення наприкінці монгольського правління. Тоді Київ був не більшою частиною Росії, ніж зараз. Не було спільної мови, спільної адміністрації та загальної ідентичності. Справді, минули сторіччя, перш ніж правителі Московії спробують утвердити своє панування над Києвом та землями нинішньої України.

Росія бере коріння від монголів, а не Київської Русі
Саме час монгольського панування, а не спадщина Київської Русі, проклав шлях до піднесення Російської імперії. За Івана III Московія утвердилася як найсильніша держава-місто, що виникло з монгольського періоду. Він називав себе «царем всієї Русі», але насправді він більше був схожим на градоначальника Великої Москви. Саме цей цар почав експансію Московії, започаткувавши так зване «збирання російських земель». Його експансіоністське бачення сприймав практично кожен наступний правитель Московії, Російської імперії, Радянського Союзу та Російської Федерації.
Прагнення Івана III до придбання нових територій, часто під виглядом «возз'єднання земель давньої Русі», продовжується і досі глибоко впливає на світову історію. Як зазначив історик Стівен Коткін, "починаючи з правління Івана Грозного в шістнадцятому столітті, Росії вдалося розширюватися зі швидкістю в середньому п'ятдесят квадратних миль на день протягом сотень років, нарешті охопивши одну шосту частину земної суші".
Мало хто з народів, що населяли землі, на які претендував Іван III та його наступники, вважали себе росіянами, принаймні, до того, як їх зібрали. На момент смерті Івана III Московія охоплювала менше п'ятої частини території нинішньої Росії; зокрема, до нього не входила територія сучасної України, Білорусії, Кавказу чи всього Сибіру. Крим, про який панує Володимир Путін, не був частиною Російської імперії, доки Катерина II не відібрала його у кримських ханів у 1783 році.

Динаміка імперського завоювання та русифікації
Якщо Путін хоче виправити історичні помилки, він має повернути Крим кримським татарам. Звичайно, він не зробить цього, тому що динаміка імперського завоювання та русифікації є ключовим компонентом легітимності для Путіна, як це було для багатьох правителів Росії (частково за винятком Єльцина та Горбачова). Росія розширюється, тому що її правителі потребують зовнішньої загрози, щоб виправдати своє самодержавство. Це також вірно для радянського періоду, як і для Івана Грозного, Петра І та Катерини ІІ.
Путинська Росія оплакує втрату імперської слави і ніколи не змирилася зі своїм репресивним минулим. Парадокс розширення безпеки та розширення зовнішньої та внутрішньої політики Росії є замкнутим колом, яке в тій чи іншій мірі відчувають усі імперії. Придбання створює загрози всередині новопридбаних територій і на кордонах зростаючої імперії, що розширюються. Експансія вимагає внутрішньої русифікації та репресій та наступної зовнішньої експансії. Як сказала Катерина II: "У мене немає способу захистити свої кордони, окрім як розширити їх".
Ця динаміка може закінчитися двома шляхами: через зовнішнє стримування або внутрішню демократизацію. Останнє виявилося проблематичним для росіян, і сусідам Росії не слід розраховувати, що це станеться найближчим часом. Перший працював раніше під час холодної війни.

Росія продовжуватиме нападати поки що…
Сучасна Росія залишається імперією і вважає себе великою державою, а то й домінує над своїми сусідами. Отже, Росія продовжуватиме загрожувати, нападати і поглинати своїх сусідів, доки Захід не діятиме колективно, щоб стримати її.
Росія та її апологети скаржаться, що стримування ігнорує законні інтереси безпеки Росії. Це качка, тому що стурбованість Росії безпекою постійно зростає. Насправді російським лідерам зовсім нема про що хвилюватися, якщо вони повернуться до міжнародно визнаних кордонів своєї країни у 1991 році. Захід шанував ці межі. Поки сучасна Росія не вийде за межі своєї імперської ідентичності, що глибоко вкорінилася, все навряд чи зміниться