Як захистити Україну без членства в НАТО – Foreign Affairs
За кілька тижнів після липневого саміту НАТО у Вільнюсі дебати на Заході щодо довгострокових механізмів безпеки України розділилися на три категорії. Найбільш оптимістично налаштовані прихильники Києва хочуть, щоб він набув членства в НАТО і користувався захистом Альянсу. Їхні критики відповідають, що ухвалення України в НАТО лише підвищить ставки та ризик повномасштабної війни з Росією, і що Захід має переконати Київ урегулювати конфлікт. У пошуках золотої середини третя група пропонує, щоб Захід продовжував надавати Україні зброю та тренувати її солдатів у довгостроковій перспективі, але утримався від формального зобов'язання захищати її від майбутніх російських нападів. Про це пише у статті для Foreign Affairs почесний професор міжнародних відносин Міського коледжу Нью-Йорка та старший науковий співробітник Інституту досліджень війни та миру Зальцмана у Колумбійському університеті Раджан Менон.
«Але це не всі варіанти, доступні для друзів та шанувальників України після закінчення нинішньої війни. Існує щонайменше ще один спосіб: Захід міг би надати Україні офіційну гарантію безпеки, не приймаючи її до НАТО. Важливо, щоб ця гарантія не походила від Альянсу і не передбачала жодної участі США» , – пише Менон.
Він пропонує, щоб коаліція європейських країн, зокрема, деяких сусідів України, взяла на себе зобов'язання захищати її від майбутньої російської агресії. Це допомогло б стримати Росію, а також збільшило шанси на дипломатичне врегулювання конфлікту, вирішивши проблему протесту Москви проти українського членства в НАТО.
З огляду на пережите українці мають повне право шукати захист від майбутньої агресії Росії. А з огляду на те, що за останні десять років Україна двічі зазнавала нападів з боку РФ, можна зрозуміти й українську віру в те, що Москву можуть стримати лише чіткі зобов'язання Заходу захищати українську державу.
Дехто вважає, що Росія не спробує здійснити ще одне вторгнення після того, як вона засвоїть гіркі уроки цього разу. Але українські лідери зі зрозумілих причин не бажають робити такої ставки. Наслідки помилки можуть виявитися катастрофічними. Ці міркування пояснюють обурення України тими, хто закликає залишити її поза НАТО.
Водночас, українці з обережністю ставляться до збройного нейтралітету та розглядають його лише як втішний приз. Вони не вірять, що їх вступ зробить Європу та США менш безпечними. Вони стверджують, що стаття 5 була помилково витлумачена як зобов'язання щодо колективної оборони із застосуванням військової сили.
Автор пише, що під час поїздок в Україну чув від місцевих чиновників твердження, що стаття НАТО про спільну оборону насправді дозволяє окремим членам вирішувати, як вони будуть реагувати на напад. Це не вимикач, який за натискання запускає військово-рятувальну операцію. Таке розуміння пункту допомагає пояснити наполегливе повторення президента України Володимира Зеленського на саміті у Вільнюсі, що Україна не може погодитися на щось менше, ніж членство в Альянсі.
Однак Менон припускає, що, незважаючи на старання Зеленського, бажання України вступити до НАТО може ніколи не здійснитись. Але навіть якщо цього не станеться, все ще існує спосіб надати Києву чітких гарантій безпеки, яких він прагне.
«Частина членів НАТО: ті, хто найголосніше наполягає на прийнятті України до Альянсу, могли б спільно надати Києву еквівалент зобов'язань, передбачених статтею 5. Польща та країни Балтії – очевидні кандидати. Але й інші країни, включаючи Фінляндію, Швецію та Велику Британію, також могли б взяти участь у цьому процесі» , – вважає автор.
Разом з Україною така коаліція, яка б діяла окремо від НАТО і, відповідно, не включала США, могла б підвищити ризики для Росії у разі нового вторгнення. Сполучені Штати можуть і мають продовжувати тренувати, модернізувати та оснащувати українські Збройні сили. Коаліція гарантів, створена з країн НАТО, пообіцяла не посилатися на статтю 5, якщо буде змушена воювати з Росією для захисту України. Але положення НАТО про спільну оборону набуде чинності, якщо Росія безпосередньо нападе на територію країн Альянсу, які увійдуть до нової коаліції.
«Ризик застосування статті 5 може звузити військові можливості Росії та обмежити географічні рамки війни. Це також може посилити стримування гарантами України. Зрештою, Москва не хотіла б зробити щось, що могло б спровокувати прямий конфлікт із Вашингтоном» , – вважає Менон.
На його думку, рано чи пізно Росія може зробити висновок, що перемога неможлива. Громадська підтримка війни у країні вже слабшає. Санкції, дію яких вдавалося контролювати, починають кусатися.
Якщо ці тенденції продовжаться, і якщо українські війська досягнуть більшого успіху на полі бою, Путін може розглянути можливість укладання мирної угоди, яка поверне Україні більшу частину території, яку російська армія захопила з лютого 2022 року. Однак навіть за цих обставин Кремль вимагатиме поступок, які Путін міг би подати громадянам Росії як доказ того, що війна була виправдана.
«Обіцянка України не вступати до НАТО могла б стати такою поступкою» , – йдеться у статті.
