Washington Post: іноземні найманці в Україні біжать із поля бою

Американці та інші іноземні військові, які підняли зброю проти Росії в Україні, описують кричущу невідповідність між тим, якою вони очікували побачити війну, і тим, що вони зазнали.
"Вони згадували, як ішли в бій з недостатнім спорядженням та озброєнням, мучилися думками про те, чи варто повертатися в Україну. Деякі мають намір це зробити. Інші бачили, як гинуть друзі, і вирішили, що з них вистачить", – пише видання, посилаючись на найманців.

Вони також розповіли, що рації українських загонів прослуховувалися російською армією, оскільки ВСУ не мав додаткових батарей, для зв'язку використовувалися незахищені мобільні телефони та WhatsApp.
"Їм видали протитанкову зброю та ракети, але без батарей для пускової установки обладнання було непрацездатним. 8 із 20 добровольців у загоні залишили свої пости, зокрема ветеран морської піхоти, який, схоже, зламав свій кулемет каменем, сподіваючись видати це за бойові пошкодження" Ще один боєць симулював травму", – пише The Washington Post.

Для багатьох найманців переломним моментом, коли вони вирішили залишити Україну, стала смерть 22-річного морпіха Віллі Джозефа Кансела наприкінці квітня. Він був убитий на північний захід від Миколаєва, його тіло так і не було виявлено.
Крім того, The Washington Post пише про те, що окремі добровольчі військові батальйони в українській армії скаржаться на недостатнє забезпечення і масово дезертують, щоб вижити в нерівному бою з переважаючими силами російських військ.
"Застрягли у своїх окопах, українські добровольці їли по одній картоплі на день, поки російські війська обстрілювали їх артилерією та ракетами "Град" на ключовій східній лінії фронту", – пише видання.

Нечисленні та ненавчені, з легким озброєнням у руках, солдати молилися про припинення обстрілу і про те, щоб їхні власні танки перестали націлюватися на росіян.
"Вони [росіяни] вже знають, де ми знаходимося, і коли український танк стріляє з нашого боку, він видає нашу позицію", – згадує нещодавній бій командир добровольчої роти Сергій Лапко.

І починають відстрілюватись усім — Градами, мінометами. "І ти просто молишся, щоб вижити".
"Українським силам вдалося завадити російським спробам захопити Київ та Харків та здобути перемоги на полях битв на сході. Але досвід Лапко та його групи добровольців пропонує рідкісну та більш реалістичну картину конфлікту та боротьби України за те, щоб зупинити просування Росії в частині Донбасу. Україна, як і Росія, надала мізерну інформацію про загиблих, поранених або втрати військової техніки. Але після трьох місяців війни ця рота зі 120 людей скоротилася до 54 через смерті, поранення та дезертирство", – пише американське видання.