На Марсі можливий видобуток значних обсягів енергії вітру для баз колоністів.

Нове дослідження показало, що хоча повітря на Марсі гранично розріджене, вітри там досить сильні, щоб генерувати стільки енергії, скільки потрібно невеликим групам колоністів як мінімум на першому етапі освоєння планети. Вивчивши глобальну модель клімату Марса, вчені виявили 13 великих регіонів зі стабільними вітровими ресурсами.
Атмосфера на Марсі дуже розріджена проти земної, її щільність становить лише близько 1%, тому вітру там несуть лише близько 1% сили вітру Землі. Тому дослідники тривалий час ігнорували енергію вітру як життєздатне джерело енергії для місій. Однак останнім часом вчені зосередилися на створенні вітряних турбін, здатних працювати в екстремальних умовах та отримувати енергію навіть із слабких вітрів. Розробки можуть бути корисними для будівництва вітряних турбін на Марсі.
Енергія вітру на Марсі могла б бути ефективнішою за інші форми енергії. Наприклад, кількість енергії від Сонця змінюється протягом дня, пори року та залежно від широти, а запилені бурі можуть перешкодити її роботі. Ядерна енергетика може забезпечити безперервне джерело енергії, але пов'язана з такими ризиками, як розміщення радіоактивних матеріалів поблизу місць проживання людини та довгострокове поховання відходів.
Після того, як аналітик з вітрових ресурсів Клара Сент-Мартін описала сучасні методи моделювання, які використовуються для виявлення основних зон для вітряних турбін на Землі, вона разом із колегами вирішила застосувати ті ж методи до глобальних моделей марсіанського клімату. Вчені підрахували, скільки енергії можуть генерувати чотири різні вітряні турбіни на Марсі. До них відносяться машини промислового масштабу, такі як Enercon E3 потужністю 300 кіловат із ротором діаметром 33 метри та Aeolos V потужністю 5 кіловат із ротором діаметром 4,5 метра.
Дослідники виявили, що марсіанська енергія вітру досягає максимуму вночі, що компенсуватиме циклічність вироблення сонячної енергії. Енергія вітру зберігала силу під час глобальних запорошених бур і в зимові сезони в полярних і середніх широтах, коли сонячна енергія там найслабша. Вчені змогли визначити 13 великих регіонів із стабільними вітровими ресурсами.
З 50 запропонованих марсіанських посадкових майданчиків швидкість вітру в 40 їх може забезпечити принаймні деяку корисну енергію. На трьох ділянках швидкість вітру може генерувати 24 кіловати — достатньо підтримки команди з шести осіб — понад 35% на рік. У семи інших зонах енергія вітру може забезпечити понад 50% загальної потужності, необхідної як у зимові місяці, так і в пилюку. Якщо енергія вітру потрібна лише для наукових приладів, вона може стати у нагоді ще для 30 об'єктів.
У поєднанні із сонячними батареями вітряні турбіни на Марсі можуть збільшити час, протягом якого потужність перевищує розрахункові потреби місії, приблизно з 40% для одних сонячних батарей до більш ніж 60–90% при використанні енергії вітру на більшій частині поверхні Марсу. Це означає, що деякі цікаві з наукової точки зору регіони, які раніше були недоступні через обмеження енергоспоживання, можуть прийняти пілотовані місії за рахунок використання вітряних турбін.