Мілленіали обігнали старші покоління за доходами у 29 з 32 країн: але деякі сфери життя залишаються проблемними

Мілленіалів роками називали поколінням, якому не пощастило з грошима, кар'єрою та житлом. Однак аналіз The Economist показав несподівану картину: у 29 з 32 розглянутих багатих країн їхні реальні доходи вищі, ніж у попередніх поколінь у тому ж віці. Винятками виявилися лише Італія, Греція та Японія.

Але чому тоді купівля власної квартири для багатьох перетворилася на завдання на довгі роки? Виявилося, що вища зарплата і фінансове благополуччя — далеко не одне й те саме. Мілленіалами зазвичай називають людей, які народилися з 1981 по 1996 рік.

У 2026 році старшим представникам покоління виповнюється 45 років, а молодшим — 30. Багато хто вже досягнув віку, коли заробітки зазвичай зростають, з'являються керівні посади, власне житло та сімейні заощадження. Саме тому економічна картина сьогодні помітно відрізняється від тієї, що спостерігалася десять-п'ятнадцять років тому.

Але нове дослідження виявило й інший парадокс: навіть у країнах, де доходи мілленіалів зросли, вони не завжди можуть дозволити собі те, що попередні покоління купували значно раніше. У 29 багатих країнах мілленіали заробляють більше за попередниківThe Economist зібрав дані про доходи різних поколінь у 32 багатих країнах. Дослідники порівнювали людей не за їхнім нинішнім віком, а на однаковому етапі життя.

Наприклад, доходи мілленіалів у віці 30 років зіставлялися з доходами представників покоління X, коли тим також було 30 років. Крім того, суми коригувалися з урахуванням інфляції. Це дозволяє оцінити зміну реальних доходів, а не просто зростання грошових сум за минулі десятиліття.

Результат виявився несподіваним: у 29 з 32 країн мілленіали перевершили попередні покоління за доходами у порівнянному віці. Однак ступінь покращення значно різниться. В Австралії, Великій Британії та Франції прогрес виявився порівняно невеликим.

Якщо представники покоління X помітно випереджали своїх попередників, то перевага мілленіалів над поколінням X значно скромніша. У США та Польщі, навпаки, зростання доходів між поколіннями було більш вираженим. Таким чином, поширене уявлення про те, що мілленіали повсюдно живуть гірше за батьків, не підтверджується даними більшості розглянутих країн.

Але це не означає, що кожен представник покоління став багатшим за своїх батьків або що фінансові труднощі зникли. Італія, Греція та Японія: три винятки із загального правилаОсобливо цікаві країни, в яких нове покоління так і не змогло наздогнати попереднє за реальними доходами. В Італії мілленіали у віці 30 років заробляли приблизно на 10% менше, ніж представники покоління X у тому ж віці.

Це відображає тривалі проблеми італійської економіки: слабке зростання продуктивності, повільне підвищення заробітної плати та труднощі молодих фахівців з виходом на стабільну, добре оплачувану роботу. У Греції наслідки виявилися пов'язані насамперед з тяжкою борговою кризою, що почалася у 2009 році. У найскладніший період безробіття серед молоді перевищувало 50%.

Багато людей, які починали тоді професійне життя, зіткнулися зі скороченням зарплат, відсутністю вакансій та необхідністю шукати роботу за кордоном. Згідно з аналізом The Economist, реальні доходи грецьких мілленіалів досі відстають від показників молодих дорослих початку 2000-х років, тобто періоду до економічного обвалу. Японія демонструє іншу проблему — наслідки багаторічної стагнації після краху фінансової бульбашки початку 1990-х.

За наведеним виданням порівнянням, дохід домогосподарства 35-річного японця у 2019 році був нижчим, ніж у людини того ж віку у 1994 році. Причини у трьох країнах різняться, але результат схожий: тривалі економічні труднощі порушили звичну закономірність, за якою кожне нове покоління поступово стає забезпеченішим за попереднє. Чому мілленіали почали заробляти більше саме заразЕкономічна молодість цього покоління припала на невдалий період.

Світова фінансова криза 2007–2009 років вдарила по молодих працівниках особливо сильно. Їм було складніше знайти першу роботу, багато хто обіймав тимчасові посади і першими потрапляли під скорочення. У деяких країнах наслідки кризи відчувалися ще багато років.

Але тепер ситуація змінюється. Одним із факторів стало масове завершення кар'єри представниками покоління бебі-бумерів — людей, які народилися у повоєнні десятиліття. Після фінансової кризи багато літніх співробітників довше залишалися на роботі, прагнучи відновити пенсійні накопичення.

Це обмежувало можливості просування для молодших працівників. Пізніше ситуація почала розвертатися в інший бік. Пандемія прискорила вихід частини співробітників на пенсію, а поступове скорочення населення працездатного віку посилило конкуренцію роботодавців за персонал.

Мілленіали до цього часу вже накопичили досвід і змогли претендувати на більш високооплачувані посади. За даними The Economist, сьогодні американський мілленіал має приблизно такі ж шанси обіймати керівну посаду, які були у представника покоління X у порівнянному віці. Але кар'єрне просування не завжди означає, що людина наблизилася до фінансового становища своїх батьків.

Чому вища зарплата не гарантує власної квартириНайпомітніше протиріччя виявляється на ринку нерухомості. Людина може заробляти більше, ніж попереднє покоління у тому ж віці, але витрачати значно більшу частину доходу на оренду або накопичення початкового внеску. Причина проста: доходи і вартість житла змінюються не однаковими темпами.

Крім того, купівля нерухомості залежить від умов іпотечного кредитування, заощаджень, сімейних обставин та наявності фінансової допомоги з боку батьків. За даними The Economist, у США до 30 років власним житлом обзавелися близько 40% мілленіалів. Це було помітно менше, ніж серед представників покоління X у тому ж віці.

Але потім стався цікавий поворот. До 40 років старші мілленіали практично наздогнали покоління X за часткою власників житла. Схожа динаміка спостерігається у Великій Британії.

У віці 30 років мілленіали відставали від попередніх поколінь за часткою власників нерухомості приблизно на 20 відсоткових пунктів. До 40 років цей розрив скоротився приблизно наполовину. Це означає, що для частини покоління купівля житла виявилася не неможливою, а значно пізнішою.

Однак така тенденція не скасовує проблеми доступності нерухомості для молодих людей, які тільки починають самостійне життя. Наступне покоління стикається зі ще складнішим ринком житлаДані британського Інституту фіскальних досліджень (Institute for Fiscal Studies, IFS), опубліковані 29 липня 2026 року, показують, наскільки змінилися умови для молодих покупців. Серед жителів Великої Британії, які народилися наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років, близько 43% володіли власним житлом до 25 років.

Серед тих, хто народився у 1997–2001 роках, відповідний показник становить лише 15%. Це вже переважно представники покоління Z, а не мілленіали, але саме таке порівняння показує, що труднощі з придбанням нерухомості зберігаються і для тих, хто виходить на ринок житла пізніше. Крім того, у віці 25 років близько 42% британців, які народилися у 1997–2001 роках, жили з батьками.

У поколінь, які народилися з кінця 1950-х до середини 1970-х років, цей показник становив приблизно чверть. Дослідники також виявили, що для молодих людей, які живуть окремо від батьків, витрати на житло залишаються значно важчим тягарем, ніж для поколінь, які починали самостійне життя кілька десятиліть тому. При цьому реальні доходи молодих британців в останні роки практично не зростають порівняно з показниками людей того ж віку двадцять років тому.

Виходить, що частина мілленіалів зуміла подолати початкове відставання, але сама проблема дорогого житла нікуди не зникла. Мілленіалам дістануться великі спадки — але є несподіваний нюансЗ віком фінансове становище покоління може змінитися ще сильніше. Причому не лише завдяки зарплатам і кар'єрному зростанню.

У багатих країнах починається масштабна передача майна від старших поколінь до їхніх дітей. Йдеться про нерухомість, заощадження та фінансові активи. За оцінкою The Economist, вартість майна, що щорічно передається у спадок у багатих країнах, становить величину, порівнянну приблизно з 10% їхнього сукупного ВВП.

Британський Інститут фіскальних досліджень ще у 2020 році спробував оцінити, які суми можуть отримати різні покоління. Згідно з його прогнозним дослідженням, медіанний розмір спадку для жителів Англії, які народилися у 1980-х роках, може становити близько 136 тисяч фунтів стерлінгів. Для тих, хто народився у 1960-х, відповідна оцінка становила 66 тисяч фунтів.

Усі суми наведено в цінах 2017–2018 років. Це розрахункові оцінки, а не вже отримані спадки. Але найцікавіше виявилося при аналізі віку спадкоємців.

За прогнозом IFS, приблизно третина людей, які народилися у 1980-х роках, не отримає спадку до досягнення щонайменше 70-річного віку. Головна причина — збільшення тривалості життя батьків. З одного боку, це сприятлива демографічна тенденція.

З іншого — сімейне майно може перейти дітям занадто пізно, щоб допомогти з купівлею першої квартири або витратами на виховання дітей. Саме тут виникає новий економічний парадокс: людина може у перспективі стати власником значного статку, але провести десятиліття дорослого життя з обмеженими заощадженнями. Чому спадки можуть ще сильніше розділити одне поколінняНе менш важливим є питання розподілу сімейного майна.

Прогноз IFS показує, що майбутні спадки будуть вкрай нерівномірними. Серед жителів Англії, які народилися у 1980-х роках, приблизно кожен п'ятий, за розрахунками дослідників, отримає менш як 10 тисяч фунтів стерлінгів. Водночас близько чверті можуть успадкувати понад 280 тисяч фунтів.

Це величезна різниця між людьми одного покоління. Одна людина отримує від сім'ї нерухомість або значну суму, яку можна використати для купівлі житла. Іншій доводиться самостійно сплачувати оренду, відкладати гроші та розраховувати виключно на власні доходи.

Причому, за даними IFS, більш забезпечені сім'ї здатні передавати дітям значно більше майна, ніж сім'ї зі скромними заощадженнями. Тому зростання середніх доходів мілленіалів ще не означає, що фінансові можливості всередині покоління стають більш рівними. Навпаки, зі збільшенням ролі спадку відмінності у сімейному капіталі можуть набувати дедалі більшого значення.

Чому статистика виглядає кращою, ніж реальні відчуттяТут важливо розрізняти три показники: дохід, накопичений статок і доступність необхідних товарів та послуг. Дохід показує, скільки грошей людина або домогосподарство отримує за певний період. Статок включає заощадження, нерухомість, інвестиції та інші активи за вирахуванням боргів.

А доступність житла залежить від співвідношення заробітків, цін на нерухомість, вартості кредитів та початкового внеску. Тому навіть вища зарплата з поправкою на загальну інфляцію не гарантує, що людині буде простіше купити квартиру. Додаткове підтвердження цьому дають дані Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

У доповіді про зайнятість за 2025 рік ОЕСР зазначала, що молоді покоління у більшості країн дійсно отримують вищі реальні доходи, ніж попередники у порівнянному віці. Однак темпи зростання доходів протягом трудового життя для мілленіалів нерідко виявилися слабшими, ніж для старших поколінь. Тобто людина може починати кар'єру з відносно високого рівня доходу, але потім просуватися вперед повільніше, ніж її батьки.

Це одна з причин, чому покращення статистики не обов'язково означає зникнення фінансової невизначеності. Чому поколінню Z може виявитися важчеПоки старші мілленіали обіймають керівні посади та накопичують майно, наступному поколінню належить будувати кар'єру в умовах стрімких технологічних змін. The Economist звертає увагу на можливий вплив штучного інтелекту на робочі місця початкового рівня.

Якщо компанії почнуть активніше автоматизувати завдання, які раніше доручали початківцям, молодим людям може стати складніше отримувати перший професійний досвід. Мілленіали, які вже мають кваліфікацію та досвід управління, потенційно опиняться у більш стійкому становищі. Однак це поки що можливий сценарій, а не встановлений результат розвитку ШІ.

Нові технології здатні одночасно змінювати існуючі професії та створювати нові можливості для працевлаштування. То чи стало покоління мілленіалів дійсно багатшим? Новий аналіз The Economist спростовує звичне уявлення про мілленіалів як про покоління, яке повсюдно приречене жити гірше за попереднє.

У більшості розглянутих багатих країн вони дійсно отримують вищі реальні доходи, ніж їхні попередники у тому ж віці. Багато хто поступово подолав наслідки фінансової кризи, просунувся кар'єрними сходами та зумів придбати власне житло. Але економічне благополуччя не можна виміряти лише зарплатою.

В Італії, Греції та Японії реальні доходи мілленіалів залишаються нижчими за показники попередніх поколінь. В інших країнах купівля нерухомості часто відбувається значно пізніше, а фінансові можливості дедалі сильніше залежать від накопиченого сімейного майна. Виходить парадокс: мілленіали у багатьох багатих країнах заробляють більше за попередників, але це не означає, що їм вдалося повторити життєвий шлях батьків.

Власне житло нерідко з'являється пізніше, а великий спадок може прийти лише тоді, коли основні витрати на створення сім'ї та купівлю квартири вже залишилися позаду. Можливо, один із головних економічних розривів найближчих десятиліть проходитиме вже не стільки між поколіннями, скільки між людьми, яким дістанеться сімейний капітал, і тими, кому все доведеться створювати самостійно. Саме ця різниця між заробітком і реальним фінансовим благополуччям пояснює, чому оптимістична статистика може співіснувати з відчуттям, що звичні життєві цілі стали значно дорожчими.

За матеріалами: The Economist — аналіз становища мілленіалів, Human Progress, Institute for Fiscal Studies — порівняння рівня життя поколінь, 2026, Institute for Fiscal Studies — дослідження спадків, 2020, OECD Employment Outlook 2025.